
Бакла (Vicia faba L.) — це бобова культура з високим вмістом білка, що має велике значення як для харчування людей, так і для годівлі тварин. Завдяки своїй здатності збагачувати ґрунт азотом і рости в складних умовах, бакла розглядається як перспективна рослина для сталого землеробства. Про агрономічні особливості, споживання, торгівлю та сорти цієї культури розповіла доктор Ейлєм Тугай Карагюль з Егійського науково-дослідного інституту сільського господарства.
Харчова та кормова цінність
Бакла є джерелом високоякісного білка (20–41%). Її насіння і стручки використовують у свіжому, консервованому або сушеному вигляді. У різних країнах сформувалися свої харчові традиції — від фалафелю в Індії до традиційної «фави» (пюре з бакли) в Туреччині. В Україні бакла може бути перспективною як складник раціону, так і як кормова культура — для зеленої маси, сінажу чи зеленого добрива.
Агрономічні особливості
Бакла невибаглива у догляді за умови дотримання технології. У Туреччині, як і в багатьох регіонах з м’яким кліматом, її висівають восени (на узбережжі) або навесні (у континентальних зонах). Оптимальна температура під час вегетації — 18–27°C. Культура витримує мороз до –5°C на початкових етапах розвитку. Завдяки потужній кореневій системі (до 110 см) бакла покращує структуру ґрунту та зв'язує азот за допомогою симбіозу з бактеріями Rhizobium. Вона є одним із найефективніших фіксаторів азоту серед бобових (10–20 кг/га).
Сівозміна та добрива
Баклу вирощують у сівозміні з кукурудзою, соняшником, овочами. Потребує мінімального внесення добрив (2–3 кг/га азоту і 4–6 кг/га фосфору), особливо на початкових стадіях. Після неї зростає родючість ґрунту — зокрема за рахунок розвиненої кореневої системи й азотфіксації.
Торгівля, експорт і ринки
Світові посіви сухої бакли зменшились з 5,5 млн га у 1960-х роках до 2,8 млн га нині. Основні країни-виробники — Китай, Ефіопія, Австралія, Франція, Судан, Єгипет. У Туреччині площа вирощування сухої бакли становить 2 475 га, свіжої — 3 675 га. Основні ринки збуту — Північна Африка, Близький Схід і Середземноморський регіон. Експорт потенційно можливий у вигляді сухих, свіжих, консервованих або заморожених продуктів. Попит формується залежно від розміру насіння, чистоти та відсутності пошкоджень.
Селекція та розвиток сортів
У Туреччині створено п’ять вітчизняних сортів бакли: Eresen87, Filiz99, Kıtık2003, Salkım і Tugay. Tugay призначений для споживання у свіжому вигляді, інші — як сушені. Через часткове перехресне запилення (особливо за участю джмелів) насіннєве розмноження проводиться лише в ізольованих умовах.
Поради для фермерів
Через дрібні розміри господарств рентабельність бакли в Туреччині обмежена. Для розширення виробництва потрібні цільові дотації, насіннєва підтримка, доступ до техніки та навчання. Важливо також дбати про якість продукції, особливо якщо йдеться про експорт.
Перспективи
Бакла — ідеальна культура для сталого агровиробництва завдяки екологічним і харчовим перевагам. У регіонах з потенціалом для другого врожаю (наприклад, Егейський регіон) її можна вирощувати у сівозміні з іншими культурами. Зростання попиту на корм і продукти переробки створює нові можливості для ринку.