
У стрімко урбанізованому районі Нілуфер, що у місті Бурса, між розкішними хмарочосами та сучасними будівлями збереглася невелика п’ятигектарна ділянка, на якій фермери продовжують вирощувати пшеницю. Ця маленька поля стала символом боротьби за збереження сільськогосподарських земель, які поступово витісняються міською забудовою.
За словами голови відділення Товариства інженерів-аграріїв у Бурсі, д-ра Февзі Чакмака, ця ситуація демонструє не лише продовження сільськогосподарського виробництва, але й опір його зникненню. Землевласник міг би продати цю ділянку за мільйони лір, проте свідомо обирає працювати на землі.
За останні 17 років у Бурсі втрачено близько 12% сільгоспугідь — це приблизно площа 72 тисяч футбольних полів. Лише за останній рік понад 3 тисячі гектарів було виведено з-під сільськогосподарського використання. Багато колишніх фруктових садів нині замінені на торговельні центри.
Також д-р Чакмак звертає увагу на старіння фермерського населення: середній вік сільгоспвиробників становить близько 59 років, а молодь все менше прагне пов’язувати своє життя із сільським господарством.
Пандемія показала, наскільки важливим є аграрний сектор для продовольчої безпеки країни. Проте зараз сільськогосподарські угіддя швидко скорочуються, і це викликає занепокоєння серед експертів. Вони закликають уряд та місцеву владу невідкладно вжити заходів для збереження земель та підтримки фермерів.
Історія фермерів Нілуфера — це лише один із багатьох прикладів в Туреччині, де сільське господарство опирається урбанізації. Майбутнє агросектору залежить не лише від наявної землі, а й від волі й підтримки тих, хто цю землю обробляє.