Угорське картоплярство останнім часом знову опинилося у центрі уваги. Незважаючи на активні дискусії та професійні заходи, відновлення галузі до рівня її «золотого віку» потребує більше часу, ніж очікувалося. Мало хто замислюється, що картопля — третя за значенням культура у світі. Це основний продукт харчування, що забезпечує продовольчу безпеку в багатьох країнах.
Картопля — кліматостійка культура, здатна пристосовуватися до різних умов, саме тому вона стала такою поширеною в усьому світі. Її значення підтверджується тим, що ФАО проголосило 30 травня Міжнародним днем картоплі. Саме до цієї дати було приурочено професійну конференцію «Усе про картоплю», організовану Національною асоціацією картоплярів та товарною радою Угорщини (OBTT).
Під час відкриття заходу голова OBTT Габор Кечкеш наголосив: це свято для всіх учасників галузі, однак не можна забувати й про майбутні виклики. Виробники й селекціонери мають реагувати на потреби споживачів, адже саме покупець ухвалює остаточне рішення на прилавку.
Головна мета OBTT — забезпечення угорських родин саме вітчизняною картоплею та популяризація її корисних властивостей. На конференції обговорювалися європейські тенденції, споживчі звички, а також відбулася панельна дискусія провідних експертів галузі. Завершенням заходу стало вручення премії «За картоплю» — цьогоріч її здобув Іштван Вендлер за 35-річну працю у сфері продажу насіннєвої картоплі та підтримки фермерів.
Проте, як наголошує Кечкеш, до справжнього відродження галузі ще далеко. Основні бар’єри — це екологічні та регуляторні обмеження, що останніми роками стали особливо жорсткими. Наприклад, шкода від дротяників у 2023 році подекуди знищила до 60–70% врожаю. Це суттєві втрати для виробників.
З 2026 року буде заборонено використання препарату Sencor, що протягом понад 30 років був основним засобом боротьби з бур’янами в картоплярстві. Натомість альтернатив практично немає. Також ускладнює ситуацію клімат: аномальні заморозки (-11°C після висадки) знищують рослини ще на старті сезону. Крім того, високий рівень ультрафіолету, раптові зливи та тривалі посухи призводять до зневоднення ґрунтів.
Селекціонери намагаються створити нові сорти, стійкі до стресових умов, однак питання морозостійкості поки залишається невирішеним. Ще одна проблема — зовнішній вигляд нових сортів. Хоча вони мають високу якість, їх форма та вигляд часто не відповідають естетичним очікуванням споживачів, які купують «очима».
Водночас зростає попит на напівфабрикати або готову до споживання картоплю — тенденція, яка в Західній Європі давно стала нормою. Угорський ринок лише починає пристосовуватись до цього. Споживачів потрібно поступово переорієнтовувати — не блиск шкірки, а смакові та поживні якості мають бути ключовими критеріями вибору.
За словами Кечкеша, наразі в Угорщині відсутній переробний сектор, здатний працювати в західноєвропейських масштабах. Такі підприємства потребують спеціалізованих сортів і стабільного постачання майже цілий рік. Але через високі температури і нестачу води багато виробників не можуть забезпечити якісну сировину без постійного зрошення, а не всі фермери до цього готові.
Попри це, деякі великі господарства вже демонструють здатність забезпечити необхідну якість — 90–95% продукції першого ґатунку. Однак питання залишається відкритим: чи зможе Угорщина у разі запуску сучасного заводу задовольнити попит у потрібних обсягах?
Для цього потрібно відновити професійні кадри, інвестувати в знання, освіту та технологічний трансфер. На конференції були представлені результати актуальних досліджень споживчого ринку: думки трьох незалежних дослідницьких агентств, які продемонстрували, як змінилися очікування покупців за останні три роки, в тому числі з урахуванням вікових груп.
