В Угорщині вирощування озимих колосових культур залишається важливою галуззю рослинництва. Хоча площі під ними останніми роками трохи зменшилися, вони й надалі займають понад 1,1 мільйона гектарів з 4,3 млн сільськогосподарських угідь країни. Цей матеріал розглядає ключові аспекти підготовки до сівби: вибір культури, сівозміну, удобрення, строки посіву й техніку.

Вибір культури: ґрунти, клімат і специфіка сортів

Вибір колосової культури залежить насамперед від ґрунтово-кліматичних умов. Найменш вибагливим вважається жито — витримує бідні піщані ґрунти та суворі погодні умови. Тритикале також добре переносить стресові умови. Озимий ячмінь має потужну кореневу систему, але чутливий до надмірного азоту через ризик вилягання. Найвибагливішою є озима пшениця — вона найкраще розвивається на родючих чорноземах, у сухіших регіонах поступається ячменю за врожайністю.

У межах кожної культури важливо підібрати правильний сорт — наприклад, для пшениці слід враховувати стійкість до хвороб і придатність до переробки (малярство, кормова цінність).

Сівозміна та роль попередників

Сівозміна є ключовою умовою стабільного врожаю. Хоча озимі колосові можуть сіятися й після себе, краще висівати їх після інших культур — бобових, ріпаку, коренеплодів — щоб уникнути поширення хвороб і накопичення бур’янів. Позитивний ефект мають бобові культури, особливо для пшениці: завдяки фіксації азоту вони підвищують урожай і вміст білка. Але для ячменю надмір азоту може бути шкідливим — призводить до вилягання.

Після збирання попередників важливе неглибоке (6–8 см) лущення стерні — для збереження вологи, перемішування насіння бур’янів у ґрунті та знищення падалиці. При великій кількості рослинних решток або при повторному висіві зернових доцільно проводити оранку.

Удобрення: баланс і адаптація до умов

Норми внесення добрив залежать від типу ґрунтів, попередників і культури. Середні потреби:

• азот: 60–130 кг/га,
• фосфор: 30–100 кг/га,
• калій: 80–130 кг/га.

Азот вносять у два або три прийоми: восени (20–30%) і навесні. Зважаючи на м’які зими останніх років, частину осіннього азоту рослини можуть використати вже до кінця грудня, що потребує перегляду традиційних норм. У деяких випадках перше весняне внесення варто було б відтермінувати, аби уникнути пошкодження рослин пізніми приморозками. При вирощуванні після кукурудзи слід додатково внести ще 20–30 кг/га азоту для компенсації розкладу органіки.

Строки та технології сівби

• Жито, ячмінь, тритикале: оптимально сіяти з третьої декади вересня до початку жовтня.
• Озима пшениця: з початку до кінця жовтня.

Занадто ранній посів призводить до переростання рослин і втрати зимостійкості, а пізній — до поганого укорінення до настання морозів.

Сучасні сорти вимагають менше насіння — деякі дають повноцінний урожай навіть при 4,3–4,5 млн схожих насінин на гектар, що знижує норму висіву до 180 кг/га. Для гібридів (особливо пшениці та ячменю) також характерні інші строки сівби та ще нижчі норми.

Вимоги до техніки

Відповідно до стандарту MSZ 19104/2-79, сівалки мають забезпечувати:

• мінімальний рівень пошкодження насіння (≤0,3%);
• точне дозування та глибину загортання (80% насіння має бути на заданій глибині);
• рівномірну роботу незалежно від кількості насіння в бункері та нахилу машини (до 15%).

Завдяки розвитку технологій дедалі частіше використовуються:

• традиційні сівалки,
• комбіновані агрегати,
• сівалки-культиватори,
• прямосійні сівалки.

Сівалки-культиватори, які виконують кілька операцій одночасно (розпушування, підготовка ложа, внесення добрив, сівба), поступово витісняють інші варіанти, хоча вимагають потужної техніки (30–50 к.с. на метр ширини).