
У 2023 році 3,6 мільйона тонн добрив із Росії та Білорусі потрапило на ринок Європейського Союзу. Але з 1 липня 2025 року ситуація різко змінюється: ЄС запроваджує нову митну політику, яка має на меті повністю витіснити східні добрива з європейського ринку.
Попри повномасштабну війну Росії проти України, торгівля добривами досі майже не була обмежена санкціями. Тепер це змінюється – ЄС робить рішучий крок до економічної та стратегічної незалежності.
Нові мита: поступова, але цілеспрямована блокада
Згідно з новим регламентом, з 1 липня починає діяти поетапне підвищення мит на імпорт добрив із Росії та Білорусі. Це відбуватиметься протягом наступних трьох років і матиме на меті зробити імпорт з цих країн економічно недоцільним.
🔹 Базове мито — 6,5%,
🔹 Додаткові збори — 40–45 євро за тонну,
🔹 До 2028 року — зростання до 430 євро за тонну.
Ці заходи мають не лише економічний, а й політичний характер — спрямовані на зменшення залежності аграрного сектору ЄС від добрив агресора та його союзника.
Чому цей крок був неминучим?
Добрива тривалий час залишались «санкційним винятком». У 2023 році:
- понад 25% всього імпорту добрив до ЄС надходило з Росії та Білорусі,
- в окремі місяці частка сягала 50%,
- вартість торгівлі перевищила 1,2 мільярда євро.
Країни Східної Європи — Польща, Литва, Латвія, Естонія — активно вимагали припинити цю практику, наголошуючи не лише на моральному аспекті, а й на ризиках стратегічної залежності.
У відповідь: ставка на власне виробництво та диверсифікацію
Метою нової митної політики є не тільки обмеження імпорту, а й підтримка європейських виробників добрив. Запроваджено три роки перехідного періоду для:
- адаптації ринку,
- розширення внутрішнього виробництва,
- розвитку альтернативних безпечних джерел імпорту.
Очікується, що цей крок стимулює інвестиції в галузь, у тому числі в наукові розробки, які сприятимуть незалежності агросектору ЄС у сфері живлення рослин.
Наслідки для фермерів: виклик чи шанс?
У короткостроковій перспективі зростання вартості мінеральних добрив може вплинути на аграріїв, особливо тих, хто покладався на дешевий імпорт зі сходу. Однак у довгостроковому плані очікується:
- зменшення політичних ризиків,
- підвищення продовольчої безпеки,
- стабілізація цін і ланцюгів постачання.
Головне питання: чи зможе ЄС забезпечити конкурентоспроможні обсяги добрив без участі Росії та Білорусі? Це стане тестом для промисловості і аграрної політики Євросоюзу.
Рішення стратегічного масштабу
Європейський Союз відкриває нову главу у торговельній політиці: східні добрива мають зникнути з ринку, а їм на зміну прийдуть внутрішні потужності та нові торговельні партнери. Це не лише політична заява, а прагматичний вибір у напрямку економічної незалежності та стабільності аграрного сектору.