Шановні читачі!

Ця стаття є підсумковою — восьмою частиною аналітичної серії про «Формування сільськогосподарського капіталу» та використання фінансування в агросекторі Туреччини. Раніше ми розглядали тему «Чому фермери так сильно боргують?». Тепер — системний аналіз офіційних статистичних даних світового та турецького рівня.

Основні висновки:

• За період 2013–2023 років світове валове формування основного капіталу у сільському господарстві зросло на 35,7% у доларовому еквіваленті, у Туреччині — лише на 2,63%. Частка країни у світовому капіталі знизилась із 2% до 1,56%, а за обсягами країна опустилась з 10-го на 11-те місце.
• За той же період індекс валового формування основного капіталу (базовий 2015=100) у світі збільшився на 33,7%, у Туреччині — на 9,8%. Частка країни зменшилась із 1,85% до 1,52%, а рейтинг — з 9-го на 11-те місце.
• Чисте накопичення капіталу (Net Capital Stock) у світі зросло на 30,7% (доларова оцінка), у Туреччині ж впало на 29,8%. Частка країни у світі знизилась із 2,29% до 1,23%, рейтинг — з 12-го на 14-те місце.
• Аналогічні показники у сталих цінах (2015=100) показують падіння чистого накопичення капіталу в Туреччині на 24,85%, тоді як у світі — зростання на 28,6%. Частка країни впала із 2,08% до 1,21%, рейтинг — із 12-го на 16-те місце.
• У національній валюті — турецьких лірах (TRY) — за 2013–2023 роки валове формування основного капіталу зросло на вражаючі 1280% (з 22 млрд до 282 млрд TRY), а чистий капітал — на 876% (з 243 млрд до 2,23 трлн TRY). Проте, враховуючи інфляцію та девальвацію, реальні показники капіталу знизилися.

Суть проблеми:

Хоча в номінальному вимірі (TRY) інвестиції у сільське господарство виглядають дуже значними, реальні обсяги капіталовкладень (очищені від інфляції і валютних коливань) суттєво зменшились. Турецький агросектор втрачає позиції як всередині країни, так і на світовій арені за ключовими показниками формування і накопичення капіталу.

Фінансування сільського господарства: кредити vs. власні кошти

• У структурі банківських кредитів частка середньо- та довгострокових інвестиційних кредитів зросла з 40% до 60%. Проте це не означає, що фермери вкладали більше власних коштів або що кредити сприяли реальному збільшенню валового формування капіталу.
• Насправді, інвестиції, профінансовані кредитами, відобразились лише на рівні близько 30% валового формування капіталу. Це викликає питання:
  • Куди ж насправді йдуть ці кредити?
  • Чому ці гроші не трансформуються у виробничий капітал?
  • Хто неправильно рахує або де є прогалини у статистиці?

Підсумок і питання до політиків:

Чому фермери так сильно боргують?

Чи інвестують вони у розвиток господарств?

Чи дійсно масштаби інвестицій відповідають заявленим сумам?

Значне зростання номінальних показників не гарантує реального покращення капітальної бази агросектору.