Для таких країн, як Бразилія, яка щорічно експортує продуктів харчування на суму 160 мільярдів доларів та є четвертим за величиною виробником сільськогосподарської продукції у світі, продовження виробництва та збільшення врожайності має важливе значення. Оскільки Бразилія імпортує 85% своїх добрив, бразильський уряд шукає внутрішні джерела калію, а компанія з Канади готова розробити басейн у штаті Амазонас, який вдвічі перевищує російсько-білоруський гірничодобувний простір за калієм.
Про це редактору журналу AgriBusiness GlobalTM Direct Рене Таргос повідомив в інтерв'ю Метт Сімпсон, генеральний директор Brazil Potash, канадської компанії, яка планує вести видобуток калію в бразильському штаті Амазонас.
Як розповів Сімпсон, у планах бразильського уряду є пункт скорочення імпорту з 85% до 45% до 2050 року на випадок перебоїв із глобальними постачаннями, як це сталося на початку російсько-українського конфлікту, коли калійні добрива практично миттєво подорожчали на 400%, потім ціна. знизилася, проте ситуація змушує замислитись.
«Для Бразилії калій та добрива необхідні для подальшого збільшення виробництва продуктів харчування. Одна з великих проблем у Бразилії полягає в тому, що ґрунт має високий вміст глини, тому виробники не просто використовують добрива для підвищення врожайності – вони необхідні для заміни поживних речовин, які вимиваються у разі глинистого ґрунту. Крім того, у Бразилії кілька сезонів посіву: клімат сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур цілий рік, тому поживні речовини швидко виснажуються у ґрунті у міру їх поглинання рослинами.
Я вважаю абсолютно важливим, щоб Бразилія мала внутрішнє джерело калію. Це в основному те, що хоче зробити моя компанія – розробити калійний басейн у штаті Амазонас у Бразилії. Потенційно видобуток із цього басейну може вдвічі перевищити російсько-білоруський гірничодобувний простір і оцінюється приблизно у дві третини гірничодобувних площ Канади. Це, безумовно, дуже важливий проект для мене особисто, але, якщо розглядати проект у перспективі, наявність внутрішнього джерела калійних добрив означає меншу нестачу поставок до Бразилії, зниження транспортних витрат і викиди вуглецю. Зрештою, це піде на користь усім, оскільки знизить ціну для фермерів і підтримає норму внесення калійних добрив, що призведе до підвищення врожайності та збільшення продовольства за нижчими цінами».
На питання Рене Таргос про те, як бути з корінним населенням, що проживає на землях Амазонас та тропічними лісами, Сімпсон відповів: «Справді, штат Амазонас відомий своїми тропічними лісами Амазонки, але наш проект розташований не в первинних тропічних лісах. Він розташований на пасовищних угіддях із низькою щільністю населення, де ліси вирубані попередніми власниками за багато десятиліть до того, як ми почали брати участь у проекті. Частина землі, яку ми пробурили, знаходиться на землях корінних народів, але переважна більшість виробництва не торкається землі корінних народів. Для видобутку калію ми використовуємо лише частину, яка перебуває землі корінних народів. Ми пробурили близько 10% цього басейну, і це дало нам 34-річний термін служби копальні з виробництвом близько 2,4 мільйона тонн на рік, що забезпечить 20% потреби Бразилії. Але якщо говорити про перспективу, ми зробили чотири відкриття родовища калію, використовуючи тільки одне з них, тому що потрібно витратити більше грошей на буріння, інженерні роботи та консультації із зацікавленими сторонами з охорони навколишнього середовища, щоб довести їх до стадії, на якій знаходиться наш поточний проект із готовим будівництвом».
Сімпсон зазначив, що постачання калійних добрив з його виробничого майданчика до Бразилії було б цікавим Індії та Китаю, якщо говорити про експорт у перспективі.